Шевченко. Переді мною красувалась моя прекрасна, моя дивна Україна в усій непорочній меланхолійній красі своїй. І я задумався, я не міг відвести своїх духовних очей від цієї рідної чаруючої неповторності (Щоденник, 1.07. 1857 року).
Ой. діброво - темний гаю! Тебе одягає
Тричі на рік... Багатого Собі батька маєш. Раз укриє тебе рясно Зеленим покровом, - Аж сам собі дивується На свою діброву... Надивившись на доненьку Любу, молодую, Возьме її та й огорне В ризу золотую І сповиє дорогою Білою габою, - Та й спать ляже, втомившися Турбою такою!
(Л).:
Над Дніпровою сагою
Стоїть явір меж лозою,
Меж лозою з ялиною,
З червоною калиною...
Мов дівчаточка із гаю
Виходжаючи співають;
Повбирані, заквітчані
Та з таланом заручені...
Такою поставала Україна Шевченкова не тільки в поезії.
Шевченко. Я хочу рисовать нашу Україну... Я її нарисую в трьох книгах, в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський бит, а в третій історію... В год буде виходити 10 картин (Лист Т. Шевченка до О. Бодянського, травень 1844 р.).
Якби мені Бог поміг докончить те, що я тепер почав, то тоді склав би руки та й у домовину. Було б з мене: не забула б Україна мене, мізерного (Т. Шевченко, лист до М. Цертелєва).
М.: За тематикою пейзажні малюнки Т. Шевченка 1843-1847 рр. можна поділити на дві групи: ті, що на них зображено сільські краєвиди, і ті, що на них відтворені історичні та архітектурні пам'ятки. Перша група цих творів розповідає про убоге життя покріпаченого селянства (демонстрування ілюстрацій фотоальбому "Селянська родина", "На пасіці", "Удовина хата"). Часто зустрічається зображення мальовничих околиць та куточків сіл, містечок, берегів тихих рік, ставків, урочищ. Здавалося, тут душа митця знаходила спочинок. Але ще більшим болем серед цієї чарівної природи відлунювали в душі народні страждання (демонстрування фотоматеріалів "У Києві", "Будинок І. Котляревського в Полтаві", "У В'юнищах", "Андруші", "Вознесенський собор у Переяславі", "Аскольдова могила", "Церква всіх святих у Києві" та ін.). Ці твори сповнені справжньої поезії, в них лагідна, мрійлива українська природа знайшла свого натхненного покровителя. Майстерні вони і з боку малярської техніки.
М: Однією з перлин української національної графіки є "Живописна Україна". Це альбом офортів. Офорт - гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри. Шевченко збирався видавати по 12 творів щороку, а виручені кошти повинні були допомогти родині звільнитися з неволі. На жаль, цей задум здійснити не вдалося. Вийшов лише один альбом, куди ввійшло шість відбитків замість 12 запланованих (демонстрування: "Видубецький монастир","Старости", "Судна рада", "Дари в Чигирині").
Найвідоміший офорт "Дари в Чигирині" присвячений історичній темі. У передпокої гетьманської світлиці - три посли з сусідніх держав - Туреччини, Польщі і Росії - з дорогими подарунками для Б. Хмельницького. На варті біля входу до світлиці, де відбувається рада, стоять козаки. Під картиною рукою художника вигравірувано пояснювальний текст українською та французькою мовами: "Із Цареграда, із Варшави і Москви прибували посли з великими дарами єднать Богдана і народ український, уже вольний і сильний. Султан, окроме великого скарбу, прислав Богданові - червоний оксамитовий жупан на горностаєвім хутрі, шталт княжой – порфири, булаву і шаблю, одначе рада (оприче славного лицаря Богуна) присудила єднать царя Московського"
Шевченко. "Чигирине,Чигирине..." (уривки).