Показ козацького лицарства і любові до України в романі П. Куліша "Чорна рада" - Page 2

Шрам гнівно таврує ту козацьку верхівку, яка думає тільки про власне збагачення, забуваючи про інтереси України, служить її ворогам: "Барабашів тепер повна Україна". Куліш різко засуджує вустами свого героя і сучасне Запорожжя, вважаючи, що стихія запорозької вольниці не може служити підґрунтям української державності.

Син полковника Шрама Петро і курінний отаман Кирило Тур — уособ­лення молодих, перспективних сил України. Петро — дужий, хоробрий козак. Хоч і молодий, але вже відзначився у бою: переплив під кулями Случ, пробрав­ся у табір до ляхів і виніс звідти військове знамено. Кирило Тур відзначає його геройські якості: "Се молоде Шраменя пішло по батькові, як орля по орлові". Шляхетним лицарем, ніжним і самовідданим, постає він у взаєминах з коха­ною дівчиною. Коли Лесю викрав Кирило Тур, Петро подався навздогін і бив­ся з викрадачем не на життя, а на смерть.

Образ Кирила Тура овіяний романтикою степу, запорозької вольниці. Це втілення могутнього, незалежного, свободолюбивого, лицарського духу ко­зацтва. Вже при першій зустрічі з ним на сторінках роману проймаєшся сим­патією до нього, коли Кирило захищає честь запорожців: "Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ-сонця, так і в Січі до віку вічного не переве­діться лицарі". Для нього понад усе — військова справа, честь і слава: "Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах... Слава не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже". Тур дорожить своєю честю, він не погоджується вдвох нападати на Петра, бо це було б не по-ко- зацьки.

Про його героїзм, відчайдушність у бою, завзяття і безкорисливість дізнаємось з розповідей Сомка та Шрама. Кирило — натура суперечлива, хи­мерна, повна жадоби незвичайних пригод, і це проявляється у викраденні Лесі, у бажанні дременути в Чорногорію.

Кирило вболіває за свою землю, зневажає тих, у кого "своя сорочка ближ­ча до тіла". Запорожець здатний на велику самопожертву: ціною власного життя хоче врятувати Сомка, бо Сомко тепер більш потрібний Україні, ніж сам Кирило. Куліш вбачав у його образі яскраві риси українського національного характеру.

Хранителем запорозьких традицій виступає в романі старий січовий ота­ман Пугач. Він користується великою популярністю серед козацтва, береже його честь і закони. Пугач хоче бачити Україну демократичною козацькою республікою, тому підтримує на раді Брюховецького, який обіцяє рівність для всіх. Коли Брюховецький, ставши гетьманом, зневажливо ставиться до старих запорожців, Пугач мужньо висказує йому все, що про нього думає.

Усі ці образи об'єднує велика любов до України, турбота про її майбутнє. Це горді і хоробрі лицарі, носії слави і честі козацької.

 


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.