Перехідна доба в літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.: від реалізму до модернізму - Page 3

3. Етапи розвитку модернізму

В. Пахаренко, розглядаючи напрям у діахронному зрізі (часовій послідовності), визначає такі три етапи його розвитку:

1.      Декаданс (від фр. decadence – занепад). Явища, подібні до цього, характерні для періоду занепаду будь-якої культурно-історичної епохи (руйнування звичайної моделі життя в уяві багатьох сучасників ототожнюється зі вселенською катастрофою). Декаданс, що постав із занепадом реалістичної доби, набув поширення наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.. у Франції, а тоді в інших європейських країнах. Для нього прикметний 1) песимізм: у світі неподільно панує зло, потворність, хаос, і людина не здатна цьому зарадити. Тому з’являються 2) фаталізм, сумовитість, страх перед життям, відчуття безмежної втоми, відчаю, зневіри в людині, прагнення забуття, втечі від реальності. У мистецькій практиці 3) розкривається краса згасання, смерті, перевага блідих барв, мінорні ритми:

 

 

Відійдеш в забуття, пилиночко нікчемна,

Розвієшся в ніщо, немов нічний фантом.

Уся твоя жага за пізнанням даремна,

Твій лет - безсилий мах підірваним крилом.

 

Візьмеш з собою все, всі замисли й надії

Оставлять для живих лиш спомини і жаль.

Весь зміст своїх терпінь і всі туземні дії

Вмістить одна мала надгробная скрижаль.

П. Карманський, «Відійдеш в забуття...»

Декадентами на певних етапах свого творчого шляху були: Артюр Рембо, Поль Верлен, Стефан Малларме у Франції; Еміль Верхарн, Моріс Метерлінк у Бельгії; Оскар Вайльд в Англії; Іван Франко (збірка «Зів'яле листя»), Микола Вороний, молодомузівці, Григорій Чупринка, Микола Філянський в Україні; М. Міцінський, Міріам у Польщі; Дмитро Мережковський, Федір Сологуб, Зінаїда Ґіппіус, Олександр Блок, Андрій Бєлий, Микола Арцибашев у Росії.

Декаданс, вочевидь, не варто вирізняти в окрему стильову течію (адже він виявився в багатьох модерністських течіях – символізмі, імпресіонізмі, експресіонізмі, футуризмі, імажинізмі, акмеїзмі). Він завершив добу класичного реалізму і підготував ґрунт для модернізму як нового напряму.

2.   Наступний етап – власне модернізм. Це період розквіту напряму, що тривав від початку приблизно до 60-х років XX ст. До нього належить плеяда видатних митців від Франца Кафки, Василя Стефаника, Івана Франка, Джеймса Джойса, Лесі Українки, Михайла Булгакова, Андрія Платонова, Миколи Хвильового до Джорджа Орвела, Ернеста Хемінгуея, Германа Гессе, Вільяма Фолкнера, Габріеля Гарсія Маркеса, Ліни Кос­тенко, Євгена Євтушенка, Чеслава Мілоша, Івана Драча, Васи­ля Стуса. У цьому періоді найвиразніше виявилися вищеназ­вані риси модернізму.

3.   Авангардизм (від фр. avant - попереду і garde - сторожа, передовий загін). Цей етап виник у роки Першої світової війни і в різних формах продовжує існувати досі.

На цьому етапі ви докладніше зупинитесь трохи пізніше.


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2024

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.