Виступ захисника В. Лободи на тему "Природа Володьчиного кар'єризму."
Володимир Лобода дійсно був кар'єристом, і цього ні я, ні він сам не заперечує. Та чи можна прагнення кар'єри вважати злочином, якщо сам кар'єрист вважає її стимулом до кращої праці, а також засобом швидшого й ефективнішого покарання зла згори. "Треба брати владу і карати його (зло). Силою влади, закону!" Хіба не переконливо звучить це пояснення з уст героя? Хіба не благородними мотивами керується він, прагнучи вищої посади? Слід додати, що Володька далекий від кар'єроманії. Завжди серед людей, привітний, чуйний, живе інтересами односельців, чим здобув чималий авторитет. А те, що майстер на вигадки, творчі винаходи, - гідне тільки підтримки. Гадаю, що є сенс говорити про здорову кар'єру Володимира Лободи.
Володька. Дякую. Ви цілком правильно зрозуміли мою позицію.
Виступ опонента-звинувачувача.
Володимиру Лободі дуже далеко до "здорового кар'єризму", якщо таке поняття взагалі має право на існування. Цього героя ніколи не покидала схильність до демагогії, вишуканих фраз, артистичних жестів. Давайте придивимося, що стоїть за ними, яке "зло" викорінював Лобода, обіймаючи високу посаду:
1) по-злодійськи викрав таблицю-доказ захищеності зачіплянського собору законом як цінної архітектурної пам'ятки, щоб мати можливість безкарно знищити шедевр мистецтва; при цьому зовсім не зважав на думку односельців, чиїми інтересами "жив";
2) завдав невигойного душевного болю батькові, уславленому металургові, чистосердечній людині, спровадивши в будинок перестарілих, щоб вивільнити час дл^і кар'єри або й щоб уникнути комїіроментуючих обставин через дружбу батька з колишнім махновцем Ягором Катратим;
3) прагне одружитися з Єлькою, не цікавлячись її почуттями, користа- ючи з її безвиході;
4) завдає непростимої образи старому вчителеві, що все життя сміливо захищав собор від руйначів; тут Лобода і виявляє в усій потворності своє хижацьке єство.
Тож чи не сам Володька і втілює в собі суспільне зло, з яким він похваляється боротися? "Бери від життя все, що можеш. Пробоєм! Живохватом!" - так повчав Лобода свою колишню дружину.
Чи дійсно чесна праця - шлях героя до кар'єри? В основі його - тільки витончене пристосуванство, що не допускає будь-яких перешкод на шляху.
Вірунька про В. Лободу: "Такий компанійський, з усіма запанібрата, простолюддя не цурається... Зверху жарти, анекдоти... корзини Шпачисі піддає... Добрячок. А знаєш, який він буває злий? Злішого, мабуть, на всю Зачіплянку нема..."
Прагне відгадувати "на льоту" думки начальства, перетворюючись на гвинтика. Вся його творча ініціатива знецінюється ганебною корисливою метою.
А хіба не компроментуючі себе умови ставить майбутній дружині: всім забезпечить у житті, аби лише не ходила жалітися на нього начальству.
Таким чином, перед нами кар'єрист-хижак, один з найнебезпечніших типів у всі часи. Про таких ще великий Шевченко казав: "За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то одд,, ге." Чи не такі "лободисти" чинять безлад нині у нашій державі?
Сцеиа-діалог Віруньки та Івана Баглаїв, спрямована на звинувачення Володьки Лободи.
