Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля" - Page 16

чумаки одняли, а то, мабуть, і вбили б. А потім пан злізли з коня, стали пить воду, трусяться та й упали як неживі... Чумаки ті їх і додому довезли. 
Степан. От нещастя!.. Іди ж випрягай коні. 
Омелько пішов. 
ЯВА II 
Степан, а потім Марися. 

Степан (роздягається). І хто б сподівався, що так скінчиться сватання? Добре й Націєвському сердешному досталось, одначе хоч би тобі пару з рота пустив!.. Як приїхав, то слабів дві неділі. Я його питаю: а що, як?.. Нічого, каже, приймали гаряче. Тепер і сам бачу, що гаряче. Погані наші діла, усе пішло шкереберть - і в дворянстві одказали, і земський суд скасували,  і я остався за штатом - і куди примоститься, сам не знаю... 
Входе Марися. 
Марися. Стьопа! Приїхав? Здрастуй, братику! (Обніма його.) Слава богу, що ти приїхав, - ми вже з мочі вибились і ради не дамо!.. Батько дуже слабі, - мабуть, умруть. (Плаче.) 
Степан. Що ж йому таке? 
Марися. Одно до другого... Тут оказія з тим женихом, ти, мабуть, чув? 
Степан. Чув, Омелько розказував. 
Марися. Не вспіли батько очунять після тієї оказії, а тут Красовський зібрав людей, виганяв нас з села, хотів розвалить хату; батько дуже сердились, сварились, кричали, і з ними зробилась якась причина: упали на землю зовсім як мертві. А, не доведи господи!.. Ми з матір'ю в ногах у Красовського валялись - насилу одпросились на місяць, та й то дядько Гервасій заступились... І це ще не кінець! Пройшло скілько днів, батько стали поправляться, як знову получили бумагу, що в дворянстві одказано, і зовсім уже занедужали, з сили вибились, нічого не їдять... все зітхають та читають ту проклятущу бумагу... Коли б хоч з Красовським помирились, а то він знищить нас зовсім; завтра строк вибираться, а куди вибираться, що робить з слабим батьком, самі не знаємо! Слава богу, хоч ти приїхав! 
Степан. От наказаніє господнє!.. Не знаю, як і признаться тепер батькові!.. Я вже, Марисю, теж не служу - мене за штатом оставили. 
Марися. .Не кажи, не кажи батькові, борони боже! Вони зараз і вмруть, як ще довідаються, що й ти не служиш. Після скажеш... 
Степан. А мати ж де? 
Марися. Пішли до дядюшки Гервасія просить, щоб помирився з батьком, чи не дасть якої ради, - його так татко любили, завиїе слухали - і посварились... 
Степан. А за що ж уже з Гервасієм папінька посварився? 
Марися. Багато говорить, я тобі послі розкажу, - а тепер іди до батька, вони тебе дуже нетерпляче ждали. Тілько не кажи, що ти не служиш, борони боже! Послі... 
Степан. У мене аж ноги стали труситься... Стілько біди кругом, що й... (Махнувши рукою, пішов у бокові двері.) 
ЯВА III 
Марися, а потім Микола і Степан 
Марися (одна). А, господи милосердний! Верни ти спокій і мир у нашу сім'ю! Так уже вимучились всі, що, здається, і умерти було б краще, ніж щодня турбоваться і не бачить краю всім бідам і напастям! На дядюшку Гервасія уся надія... Чи ублагають же то його мати? 
Входе Микола. 
Ну що? Мати у вас? 
Микола. У нас. Батько згодилися, зараз прийдуть сюди. Я почув і побіг мерщій тобі сказать про цю радість! Може, й нам щастя знову усміхнеться! 
Марися. Слава богу! 
Микола. Здається, і Степан приїхав? 
Марися. Приїхав, він у батька. 
Микола. То я зостанусь... 
Входить Степан. 
Степан. Іди, Марисю, папінька тебе кличуть. А, Микола! Здрастуй. 
Микола (поцілувавшись). А що, як батько? 
Степан. Хоч і не питай!.. Змарніли зовсім. 
Микола. Ти ж надовго приїхав? 
Степан. Зовсім! 
Микола. От і чудесно! І який же. я радий, що ти зостанешся у селі! Знов затоваришуєм. 
.                  ЯВА IV 
Входять Палажка, Гервасій і Протасій. 
Палажка. Стьопа! (Обніма і цілує його.) Що? Бачив батька? 
Степан (зітхнувши). Бачив. 
Палажка (через сльози). Як смерть... як смерть. 
Гервасій. Заспокойтесь, заспокойтесь, - сльозами не поможете. 
Степан. Здрастуйте, Гервасій Семенович! Протасій Матвійович! 
Гервасій. Здоров, козаче, здоров! 
Чоломкаються. 
Протасій (чоломкається). Як же служебні діла? 
Гервасій (побачивши Миколу). А ти чого тут опинився? 
Микола. Почув, що Степан приїхав. 
Палажка (до Гервасія). .Заходьте ж, Гервасій Семенович, прямо сюди. 
Гервасій. Може б, попереду ви йому сказали, щоб не стривожить. 
Палажка. Ну-ну, добре, я скажу. (Пішла.) 
Гервасій. А що ж, Степан Мартинович, скоро столоначальником будеш? 
Степан. Де там! Я вже не служу, Гервасій Семенович. 
Гервасій. Ну?! 
Степан. За штатом остався. 
Гервасій. О?! Чув, чув, - мені казав Красовський, що земський суд скасували. Так ти, виходить, лишній! 
І нащо тобі та служба? Чи багато ж ти там брав жалування? 
Степан. Два годи нічого не получав, а оце на третій, по розкладці, два з половиною у місяць назначили. 
Гервасій. Два з половиною?! Господи! Здоровий, молодий чоловік два годи дурно сидить, а на третій у місяць получа


У випадку копіювання матеріалів на інший сайт обов'язковою є моя письмова згода
та пряме індексоване посилання на linguistika.com.ua
© 2012-2022

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.