Ох тії очі, темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
Саме таким вимріяв собі образ судженої ліричний герой.
В оспівуванні краси коханої, СВОЄЇ туги І жалю за втраченим почуттям, Франко зливає свій голос з голосом народної пісні. У неосяжних пісенних багатствах українського народу поет знайшов ті ніжні тони, що передають глибокі почуття ліричного героя і стишують його душевний біль. Майстерно використовуючи художні образи, мотиви, ритміку народних пісень, І.Франко створив свої власні перлини лірики "Червона калино, чого в лузі гнешся?", "Ой ти, дубочку кучерявий", "Ой жалю, мій жалю", "Ой ти, дівчино, з горіха зерня", "Оце тая стежечка", які тепер сприймаються як задушевні народні пісні.
Джерельна чистота непідробних почуттів любові відчувається в прекрасній і ніжній поезії "Чого являєшся мені у сні?", яка звучить як схвильований монолог ліричного героя, його гірка сповідь про свої суперечливі почуття. Дівчина пробудила в його душі палку і сильну пристрасть, він любить її "без тями", і через це так страждає і мучиться, бо кохана ним "згордувала". Виникає бажання забути її, вирвати її образ зі свого серця, звільнившись таким чином від страждань. Але це бажання було недовгим. Герой просить кохану хоч уві сні приходити до нього і дарувати йому щастя:
О ні! являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
Така любов підносить ліричного героя на незрівнянну височінь духовної краси, звеличує його душу.
Важкими переживаннями і відчаєм позначений третій жмуток. Це пісні плачу і суму, зневіри та горя, горя такого сильного, що у героя виникає намір заподіяти собі смерть. Цей намір насильно припинити страждання підкреслює і глибоку тугу, і трагізм людини, для якої немає іншого виходу.
Образ любові, створений І.Франком у ліричній драмі "Зів'яле листя", належить до тих вічних явищ, які ніколи не зникають з духовних обріїв людства. Це хвилююча поетична розповідь про трагедію закоханого серця, зраненого життєвими незгодами, нещасливим коханням, неможливістю осягнути щастя. З глибини душі йдуть слова пре тугу і надію, втрачену любов і розпач,
