роману «Джури козака Швайки» називається «На козацьких островах». (Ні)
Додаток 2.
Зразки учнівських сенканів:
Козаки.
Сміливі, рішучі.
Воювали, захищали, перемагали.
Стали героїчною історією України.
Лицарі.
Джура.
Надійний, кмітливий.
Допомагає, рятує, служить.
Мужньо проходить складні випробування.
Товариш.
Характерник.
Легендарний, нездоланний.
Ворожить, лікує, радить.
Голими руками ловить кулі.
Віщун.
Додаток 3.
Пошукове завдання.
Робота в групах: віднайти у творі приклади зорових, слухових, нюхових словесних образів, коротко записати їх у зошити. (Завдання перевіряється, супроводжуючись показами слайдів).
Завдання 1 групи. Зорові образи-портрети (слайд 13).
Козак Мацик – «вогненночубий», «дядько з вогненною чуприною».
Штефан Вирвизуб – «довговусий здоровань».
Байлемів Василь – «у полотняній сорочці, розхристаній на грудях», «широкі долоні».
Санько – «викапаний батько» (за словами матері).
Дід Кудьма – «довга біла борода», «дивна людина, одягнена у якесь лахміття, але постава, як у високородного чоловіка», «гострий, колючий погляд з-під насуплених брів».
Демко Дурна Сила – «молодий здоровило», «стис великого, мов кавун, кулака».
Тишкевич – «злі очі, довга кінська голова, високий», «очима з-під лоба лупає».
Вовк Барвінок – «хвіст-поліняка», «зблиснули здоровецькі ікла», «хижі очі».
Завдання 2 групи.
Зорові образи - картини природи (слайд 14). «Заплава, що відкрилася перед ними, була подекуди покрита лататтям. За нею виднівся острів із звивистими берегами. На ньому гайками росли крислаті дерева. Понад берегом звисали до води кущі верболозу та очерети. У прогалинах між ними жовтів пісок».
«В глибині острова між двох дубів заховався курінь. Либонь, він стояв не перше літо, бо зарості ожини й глоду вкрили його так, що й угледіти було важко».
«Хоча Дніпра ще й видно не було. Самі лише очерети, червонястий верболіз та зелені гайки по вибалках. Хіба що вологий, прохолодний подих вітру нагадував про близькість великої ріки».
«Сонце вже сідало за пагорб. Верхів’я дерев ще відсвічувало золотим та зеленим, а внизу вже народжувалися сутінки».
«По темнаво-синьому небесному шляху повільно котилася золотава таріль місяця. Вона досягла найвищого місця і почала роздумувати, куди котитися далі: чи то вперед, чи, може, назад. Врешті вирішила, що котитися вперед куди цікавіше».
«Навколо купчилися клубки минулорічного перекотиполя, що зачепилося за колючі шипшинові кущі».
«Сторожовий дуб», «повалена вільха», «розлога осика в болоті», «гілки колючого глоду».
Завдання 3 групи. Слухові та нюхові образи (слайд 15).
«Кілька разів до мандрівців долинало запитливо сердите рохкання, і тоді Пилип надовго завмирав, вслухаючись у байдужий, невпинний шурхіт густих очеретів».
«Він (Пилип) підніс до рота долоню і тричі прокричав пугачем. Затим помовчав і пугукнув іще раз. У відповідь з глибини острова долинуло качине крячкання».
«За деревами почулося голосне кінське іржання». «І з тих сутінків долинав стукіт копит».
«Коники сюрчали так, що аж у вухах виляскувало».
«Стукіт копит довго ще відлунював у нічній тиші. Але незабаром і він розчинився у шорсткому шумовинні очеретів».
«Недарма ж він час від часу позирав у той бік і приязно постукував хвостом по землі».
(Барвінок)
«А ще очима з-під лоба лупає і зубом цвика». (Тишкевич)
«І Швайка коротко, по-особливому свиснув».
«Сплесне риба хвостом... Пошарудить у кущах якесь звірятко...»
«За хвилину з куреня долинуло гучне хропіння».
«З острова долинув легкий вітерець. Пилип принюхався. – Кулішем пахне, - сповістив він».
«Дід і незчувся, як тихенько замугикав: «Ой, у лузі червона калина...» А з річки, що за очеретами, долинали веселі голоси й метушня».
