А де ж сьомий? Ним міг бути будь-хто з нас: вчений, державний діяч, поет. Автор мужньо говорить, що не вони найголовніші винуватці, а ті, хто займає найперші посади в науці, в державі. Адже вони запевнили людство у стопроцентній гарантії безпеки:
За мудрість всесвітньо дурних академій
Платим безсмертям — життям молодим.
А як гнівно автор викриває "словоблудів", які все це дружно славили, суворо оцінює і власну необачність: "Вас-бо славив дурний вертопрах". А славити не варто було, бо на всіх нас лежить відповідальність за погублений світ. На своїх руках "сива чорнобильська мати" несе "хворе дитя", і це хворе дитя — наша планета, наша земля, наше людство.
Цей твір — заклик, нагадування пам'ятати про наслідки, відповідати за все, негідне людини.
