Номінації на позначення реалій і предметів побуту відзначаються характерною оцінною семантикою. Вони використовуються не тільки у процесах фразеотворення, а й словотворення, розвитку оцінних метафор тощо. Лексичними детермінантами формування діалектного образу людини у стійких словосполученнях є назви, що позначають:
- страви, напої, їжу (заливатися як дурний сироваткою, плавати як вареник в маслі, нема хліба – їж пироги, носитися як курка з крашанкою, з вареної крашанки ціпля висиди, дай, жінко, перцю – мед закусю);
- предмети домашнього господарства (як дурень з ступою, куди голка, туди й нитка, на руку ковінька, як шифанер з пристрой кою, як шильовка необтесана, як копиця, як чан, сім мішків горіхів, як сто бочок арештантів, як бабі вінок на голову, ложка дьогтю бочку меду спорте, як вірьовка вчетверо, возом сунути, коло розбитого корита, як драбина);
- предмети хатнього вжитку (як лин на сковороді, аж очі з макітри лізуть, на макітрі шапка, суха ложка рот дере, давати по макітрі, як пробка, горшки розбивати);
- назви будівлі та її елементів (своя хата як покришка, моя хата скраю, як піч, як у стіну, як карідор, горіще знесло, криша поїхала, кришу зривати, ні кола ні двора);
- назви рослин, овочів, фруктів (як чорти горох молотили, як горохом об стіну, наїстися квасолі, моркву скребти, сняться комусь кислиці, з нього помощі, як з берези груш).
Предмети та речі, позначені цими назвами в системі координат, що формують аксіологічне поле людини, виконують функції критеріїв оцінки, ступеня вияву ознаки, інтенсивності дії тощо. Найчастіше це виражається у творенні компаративізмів. Як приклад можна навести компаративеми зі значенням «дурний»: як ступа, як пень, як пробка, як вугол сараю, як стріха, як бревно, як коробка, умний як сто бочок арештантів. Якщо розглядати особливості мотивації наведених фразеологізмів крізь призму поширених в українському фразеологічному континуумі способів образної номінації поняття «нерозумний», виявляється, що всі наведені одиниці, крім останнього, можна сприймати під семантичним знаменником «дерево», «рослина».
Фразеологічній номінації підлягають різні риси людини, її властивості, характеристики, які здебільшого оцінюються в негативному плані. При цьому в діалектному культурному континуумі окремі фразеологічні одиниці набувають нових, не властивих українській літературній мові значень або зазнають структурно-семантичних трансформацій, спрямованих на збереження та відновлення їх експресивної семантики. Різноплановими є мотивації фразеологічних одиниць, що формують окремі синонімічні ряди.
