IV. 1. Хтось Мухам набрехав, що на чужині краще жити, що слід усім туди летіти, хто щастя тут не мав. 2. Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива ніжна наречена. 3. А тиха пристань ожива: в артілях виспіли жнива, вантажать динь багряні кулі, і кавуни лежать посну- лі, за човном човен підплива. 4. Перед нами оживали неозорі лани, нам вчувався сріблострунний спів жайворонка, і здавалось, що ми чуємо пахощі степових трав. 5. Видно, він щойно скінчив грати: пальці злегка тремтіли, ніби струни під час рокотання, більма незрячих очей з надією гляділи кудись у простір — старий ніби чекав свого прозріння і боявся поворухнутись, щоб не пропустить тої щасливої миті. 6. В той час над Києвом буяло жарке літо, йшов червень, і важкі темні хмари мало не щовечора збиралися на небі, щоб пролитися на зелену веселу землю дзвінким дощем. 7. Не дивися на місяць весною,— ясний місяць наглядач цікавий, ясний місяць підслухач лукавий, бачив він тебе часто зі мною і слова твої слухав колись.
V. 1. Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат,
І там жизнь — алтин, а смерть — копійка,
Там рицар — всякий парубійка,
Козак там чортові не брат.
2. Коли в грудях моїх тривога
То потухає, то горить;
Коли загублена дорога,
А на устах любов тремтить;
Коли уся душа тріпоче,
Як білий парус на човні,—
Тоді рука моя не хоче
Пером виводити пісні.
3. Хтось ударив без жалю по серцю моїм,—
І забилося серце в вогні золотім...
І посипались іскри ясні,
І в дзвінкі обернулись пісні.
4. Вони — обідрані, розбуті,
Сліпі, голодні і німі,
В кайдани, в сталь міцну закуті,
В кривавих ранах і ярмі,—
Сьогодні більше не раби:
Лунають гасла боротьби!
5. Байдужість, лінощі, пияцтво,
За тепле місце — страх і фальш —
Таке тепер козацьке братство,
Наш біль, і сум, і сором наш.
6. Про що ми говоримо в країні, де одне лише прагнення до суверенітету душать гусеницями танків, розстрілюють з автоматів Калашникова, де одні нації нацьковують на інші, де постійно провокують так звані міжнаціональні конфлікти, де законно обрані народом парламенти називають сепаратистськими, а армія по команді анонімних антиконституційних комітетів порятунку КПРС кидається в бій проти мирних громадян, де навіть Президент не рахується з Конституцією, видаючи укази, всупереч її вимогам,^де закони приймаються лише для ширми, де в громадян серед білого дня відбирають останні Заощадження/ а пенсіонери гинуть від інфарктів у чергах за обміном грошей,Іде людина за свої кровні, зароблені карбованці не може нічого купити, через що виходить ще на догоду одній партії, одній ідеології, де брехня стала державною політикою. 7. У чорнобривому яйці (писанці) містилась душа чорнобривої дівчини, що на великодніх іграх коло церкви сяйнула на мене таким поглядом, од якого і нині примружую очі.